22:57 Чернівці понтові |
| Мене виховували дід і бабуся - люди класичної культури. Такого рівня класичності та консерватизму вже багато років не зустрінеш. Дід визнавав МУЗИКОЮ виключно классику, а радянську естраду нашого дитинства - Пьєху, Магомаєва, Татляна, вважав вульгарністю, яку соромно слухати вихованій людині. Такої ж думки він був про джаз. З трьох років саджав мене біля радіоли і примушував слухати Моцарта, Баха, Бетховена.. Я ненавидів їх, відкрив для себе привабливість класики лише років в 25.. А в цей час, в Чернівцях мого дитинства з кожного другого вікна звучали одеські нехитрі пісеньки. Ті ж мотиви линули з ресторанів по вихідних, разом з фрейлехсами - "Лимончики", "Жил на свете Хаим", "Поспели вишни".. Це так гармоніювало з колоритною російсько-ідиш-румунсько-украинською промовою наших двориків, куди я в дитинстві втікав від дідових уроків французької та класичної музики.. У 3-4 класі, зачувши з якого-небудь вікна мотив "за Одесу", я міг годинами стояти під ним, поки там не закінчувалася бобіна.. Тому я люблю дворові та вуличні пісні і з задоволенням їх складаю... Мені завжди здавалося несправедливим, що у вуличному пісенному фольклорі немає Чернівців - колориту, особості, - чим ми гірші за Одесу? Схоже, це і стало мотивом до створення мною пісень "за Чернівці", стилизованих під дворовий фольклор. Здалося мені, що і цій книзі не завадить трохи «чернівецького шансону»… |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |
