Вийшло так, що останню чверть минулого століття Чернівці щиро дарували світу… чернівчан. Талановитих і веселих, роботящих та справних. Питання – де більше чернівчан – у світах, чи у місті не таке вже і жартівливе.
Усе почалося з масової єврейської еміграції 70-х років. Тоді Чернівецькій ВВіР постійно вигравав соцзмагання з міськвиконкомом по кількості зданих державі квартир.
А в самому ВВіРі, кажуть, висів плакат з хрестоматійними рядками поета-співця революції Маяковського:

Отечество славлю, которое есть,

Но трижды – которое будет!

Тоді зібрався до еміграції навіть корінний чернівецький могикан Мірча Аронович Заремба. Його викликали до КГБ, намагаючись відрадити від цього кроку.
- Думаєте, вам там буде добре, Мірче Ароновичу?, - питав червонопикий товариш майор, - Знаєте, як кажуть, добре там, де нас немає!

- Ось-ось, я і їду туди, де вас немає!

А що було робити? Напередодні Зарембу викликали до ОБХС ... Читати далі »

Історія кінця світу по-чернівецькі почалася не так давно. А саме - у радянські часи. Тоді, як пам‘ятають чернівчани, з прилавків магазинів поступово і містично зникали м‘ясо, ковбаси, масло і сметана. Насувалася примара голоду, однак, вона нікого в Чернівцях не лякала всерйоз. Загальний настрій виразив Мірча Аронович Заремба, старий чернівецький могікан. «Вони кажуть, що соціалізм можливий в одній, окремо взятій країні, - міркував він, - а я вам кажу – КІНЕЦЬ СВІТУ також можливий в одній, окремо взятій країні!». Утім, замість кінця світу прийшов капець радянській владі і довгоочікувана незалежність. Щоправда, її перші роки теж чимось нагадували переддень кінця світу, однак цього, Богу дякувати, не сталося. І взагалі-то, чернівчани абсолютно не схильні до апокаліптичних настроїв. Миролюбність, доброзичливість та оптимізм зустрічаються частіше.
В якомусь сенсі кінець світу в окремо взятих Чернівцях все ж мав місце. Це коли в результаті масових міграцій – з Чернівців - у світ, із н ... Читати далі »

Чернівці цікаві архітектурою, історією, особливою аурою багатокультурної толерантності і, не в останню чергу, знаменитими вихідцями.
Тисячі чернівчан по всьому світі співають, пишуть книжки, малюють, стрибають, кидають молот, грають у футбол, хокей, волейбол, гасають на мотоциклах, спортивно орієнтуються. А також займаються політикою, наукою, благодійністю.
Якщо зібрати світом всіх відомих митців, спортсменів, вчених, політиків, що народилися у Чернівцях – вийде ще одне місто. Тому не варто їх перечисляти – це взяло б кілька суток, без перерви на каву. Чернівецьке коріння має така кількість зірок світових еліт, що мимоволі виникають підозри в існуванні всесвітньої чернівецької змови задля таємного управління світом. Утім, це в суб‘єктів з параноїдальним, конспірологічним мисленням. Нормальні люди, яких серед чернівчан більшість, просто вважають, що сучасний світ започатковано тут, на березі Пруту.
Невеличка частина чернівецьких світових селебриті представлена зірка ... Читати далі »

Складається враження, що останніми роками, Творець займається лише тим, що випробовує нас на міцність. Яких лише негараздів не насилає Він останнім часом на Чернівці – своє спізніле творіння!
Алопеція, зсуви, землетруси, сказ цін на житло, візити перших осіб держави, інші стихийні лиха і катастрофи.
Два роки тому місто затопило, вкрита водою Калина щосили піарила си на великих телеекранах. А на повіні піарили си депутати, прем‘єри і президенти. Чернівчани ж випливали, хто як спромігся. Калинівці гарячково будували щось на зразок Ноєвих ковчегів і випливали, захопивши з собою «кожної товарі по парі». Врятований товар довго і нудно сушили на мотузках для білизни в старих чернівецьких двориках – в центрі і на околицях міста. Але базар постав наново, тим самим засвідчивши – Чернівці непереможні і знаються на секретах вічного життя.
Однак, не встигли ми обсохнути від Першої Всекалинівської повіні, як грянула нова. Втім, чернівчани, навчені гірким досвідом, згадали цього ... Читати далі »

Продаж себе за гроші у Чернівцях сягає сивої давнини. Любов і гроші в наших краях завжди співіснували мирно і співпрацювали тісно. Бо місцеві мешканки пристрасно любили гроші і щосили страждали від їх відсутності.
Тому в старих Чернівцях борделів було більше, ніж тепер департаментів.
Австрійці зобов‘язали місцевих трудівниць кохання отримувати ліцензії. Це захищало клієнтів від побічних наслідків любовної щирості, а міській казні додавало доходів у вигляді податків з сексуального підприємництва. Ліцензування передбачало медичні довідки, санітарні книжки, а також довідки про санітарний стан повійської хати, де власне все і відбувалося.
Спірні випадки між майстринями задоволення і їх незадоволеними клієнтами регулювалися судами.
Ось цілком реальна заява до крайового суду, яку сто років тому подав одружений 41-річний штабний офіцер австрійської армії:

"1 червня цього року я прийшов на квартиру до повії Марії, яка має ліцензію і мешкає на вул. Св. Т ... Читати далі »

Мене виховували дід і бабуся - люди класичної культури. Такого рівня класичності та консерватизму вже багато років не зустрінеш. Дід визнавав МУЗИКОЮ виключно классику, а радянську естраду нашого дитинства - Пьєху, Магомаєва, Татляна, вважав вульгарністю, яку соромно слухати вихованій людині. Такої ж думки він був про джаз. З трьох років саджав мене біля радіоли і примушував слухати Моцарта, Баха, Бетховена.. Я ненавидів їх, відкрив для себе привабливість класики лише років в 25..
А в цей час, в Чернівцях мого дитинства з кожного другого вікна звучали одеські нехитрі пісеньки. Ті ж мотиви линули з ресторанів по вихідних, разом з фрейлехсами - "Лимончики", "Жил на свете Хаим", "Поспели вишни".. Це так гармоніювало з колоритною російсько-ідиш-румунсько-украинською промовою наших двориків, куди я в дитинстві втікав від дідових уроків французької та класичної музики..

У 3-4 класі, зачувши з якого-небудь вікна мотив "за Одесу", я міг годинами стояти під ним, поки там не ... Читати далі »

Відомі міста, великі і стародавні, розрізняються міфами. Міфи творилися століттями, складаючи деталі і характерні особливості кожного міста в неповторну мозаїку. Париж - Монмартр, д'Артаньян, Лувр, любов. Лондон - Біг-Бен, Шерлок Холмс, туман. Мадрид - Веласкес, Сервантес, корида.

Чернівці - не гірші і не кращі за ці міста, але туристичною Меккою стати їм лише належить. І міфу Чернівців лише належить скластися.

Можливо, це буде – Кобилянська, резиденція, дворики. А може - Пауль Целан, Кобилянська (вулиця), Театралка, дворики. Не виключено, що - П'яна церква, Ратуша, будинок-корабель, дворики. У будь-якому випадку, без двориків - ніяк. Бо вони вже є невід'ємною частиною майбутнього чернівецького міфу.

Тому, що душа міста - не в широких проспектах і бульварах, а там, в унікальних чернівецьких двориках. Де галасливою весною травичка упевнено пробивається крізь порепану бруківку, з вікон лине чудовий аромат смаженої риби, а запорошені пилом щербаті сх ... Читати далі »

Дехто закидає сучасним чернівчанам, що до європейської цивілізації старих Чернівців вони, мовляв, абсолютно непричетні. Мовляв, австрійці, будуючи європейське місто, спирались на давньоримську традицію - пріоритет розвитку міст при нехтуванні, водночас, сільською провінцією. Тому, мовляв, жителі навколишніх сіл практично не відчули благотворного впливу європейської цивілізації.
А оскільки результатом воєн, катаклізмів і міграцій ХХ століття стала повна зміна міського населення, то велика частина нинішніх чернівчан - нащадки навколишніх селян, колись не включених до європейського дискурсу.
Цей ворожий емігрантський поклеп, вигаданий агентами ЦРУ в таємних підвалинах Тель-Авіву, легко спростовується чернівецькими міфами та легендами, стародавніми та більш сучасними.
І хоча йдеться в легендах про загальнолюдські одвічні пристрасті - заздрість і ревнощі, кохання і марнославство, пихатість и шляхетність – вони переконливо доводять: предки сучасних чернівчан ще в середні ... Читати далі »

Місто «А» 

Хочете – вірте, хочете – плюньте в мене, але скажу: Чернівці мають найвищий у світі рейтинг. Де там Париж, Нотр-дам, Амстердам та інші «дам, але не вам»! Лише наш Чернауць називають містом «А». Ця ж літера, як відомо, перша у будь-якому алфавіті – навіть у єврейському, грузинському та китайському. Чому місто «А»? Бо якщо у будь якому куточку світу «стрінуться двоє», і один одного спитає:

Ви звідки?

А другий гонорово відповість:

– З Чернівців!

Перший обов‘язково зауважить:

А-а-а…

Навіть походити з міста «А» - нелегко. А жити в ньому – взагалі важка праця. Бо треба відповідати. Не лише рівню першої літери, а й на суто ЧЕРНІВЕЦЬКІ ПИТАННЯ!

Наприклад:

Чому у маленькому Парижі, маленька префек ... Читати далі »

Так, говорячи про наше чудове місто, не можна не згадати про місцеві легенди, міфи, басні і т.д.)
Будемо по-трохи розкривати вам перли нашої творчості!

Трошки замість передмови!
І був вечір, був ранок - день восьмий. Творець, дай Він собі здоров'я, відсвяткував суботу і замислився. Йому здалося, що Він чогось недотворив. Мудрі слова прорік Творець: "Щоб якось жити, треба щось мати. А щоби щось мати, треба якось жити". Тим часом, у світі, який створив Він за шість днів, ні для «якось жити», ні для «щось мати» не вистачало місця. І створив Він у день восьмий – ЧЕРНІВЦІ. Величне маленьке місто з квадратною бруківкою, щербатим асфальтом, веселими будинками і, головне, з людьми. Які могли якось жити і щось мати. Тоді Творець був молодим і жвавим. І мав право на помилку!
ЧЕРНІВЦІ. Ой, що це було за місто! Коли я ще не був поетом, а був дитиною (що майже одне і те саме), я запитався в сусідки, яка вивішувала білизну і наспівувала щось німецькою:
... Читати далі »