23:07 Чернівецька еміграція |
| Вийшло так, що останню чверть минулого століття Чернівці щиро дарували світу… чернівчан. Талановитих і веселих, роботящих та справних. Питання – де більше чернівчан – у світах, чи у місті не таке вже і жартівливе. Усе почалося з масової єврейської еміграції 70-х років. Тоді Чернівецькій ВВіР постійно вигравав соцзмагання з міськвиконкомом по кількості зданих державі квартир. А в самому ВВіРі, кажуть, висів плакат з хрестоматійними рядками поета-співця революції Маяковського: Отечество славлю, которое есть, Но трижды – которое будет! Тоді зібрався до еміграції навіть корінний чернівецький могикан Мірча Аронович Заремба. Його викликали до КГБ, намагаючись відрадити від цього кроку. - Думаєте, вам там буде добре, Мірче Ароновичу?, - питав червонопикий товариш майор, - Знаєте, як кажуть, добре там, де нас немає! - Ось-ось, я і їду туди, де вас немає! А що було робити? Напередодні Зарембу викликали до ОБХС: - Мірча Аронович, у вас дача... - Так то хіба це погано? - У вас машина... - Hу то хіба це погано? - У вашої дружини шуба нірки... - Hу що в цьому поганого? - Hо у вас зарплата лише 120 рублів!!! - Hу то хіба це добре?! Однак, прийшла Олімпіада-80, яка подарувала чернівчанам асфальтову дорогу в синагогу (хто пам‘ятає, вулицю Лук‘яна Кобилиці заасфальтували саме тоді, аби пронести нею олімпійський вогонь. А несли все одно по вул. Шевченка), і Мірча Аронович лишився, на радість нам усім. А в Ізраілі 70-х Чернівці вважали столицею Радянського Союзу – бо кожний другий радянський емігрант був з Чернівців Тож, у 70-ті з Чернівців тікали від радянської влади, а у 90-ті – від її відсутності. Зарплата 120 рублів – це безумовно мало, але настали часи коли зарплати не стало ніякої зовсім. І за чернівецькими євреями потягнулася решта городян, яким не стало місця на Калинівському. Спочатку на заробітки, які для багатьох плавно перейшли до еміграції. Відтоді, чернівчанами усіх фасонів і націй повниться не лише Ізраіль, США, Німеччина, а й Італія, Греція, Іспанія, Португалія, країни Бенілюксу і навіть Аргентина з Парагваєм. Вони тиняються Парижем, тікають від поліції по Берліну, в Амстердамі миють посуд у китайських ресторанах, а в Барселоні підробляють биками у кориді. Їх видно усюди, тому що особливі чернівецькі гени не сховаєшь Бо як стверджував мені один аргентинський єврей за кавою у паризькому Монмартрі – в світі проживає кілька мільйонів вихідців з Чернівців. Я лише посміхався – звичайно, ні про які мільйони насправді не йдеться, але, як ми кидаємося в очі! Правий Мірча Аронович, що якось зрік: чернівчан взагалі мало, але кожного чернівчанина – ну, дуже багато! А Мірча Аронович лишився, і продовжує прикрашати життя дотепами чернівецького штибу: - Ваш бутерброд сьогодні впав маслом уверх? Тож ви просто намазали маслом його зворотній бік! - Як життя, Мірча Аронович? - Я вам ще минулого року казав, що – лайно, але тоді це ще був марципанчик! І доки жартує Мірча Аронович Заремба – живемо! Бо що таке Чернівці без старих корінних чернівчан? Осиротіле провінційне містечко з базарами і баксами, але без душі. А ви як вважаєте? |
|
|
| Всього коментарів: 2 | |
|
| |
